Наше селище

Легенда про Липову Долину

У червні 1709 року, коли відбулася Полтавська битва, після поразки в одному з боїв, розгніваний Карл XII призначив зустріч Петру І в урочищі (тоді тут не було нічого, окрім дерев і водоймищ), де зараз розташована Липова Долина. 

Довго чекав Карл XII на Петра І в умовленому місці, але він так і не з’явився. Засліплений перемогою в бою, російський цар, навіть, не думав про зустріч із шведським правителем. Безуспішно прочекавши Петра І декілька годин, промовив: «Это липовая долина, лживая».

З тих пір це урочище почали називати Липова Долина. 

І коли його заселили жителі, то селище зберегло свою назву – Липова Долина. Ось так, Карл XII випадково дав назву нашому селищу. Хоча він мав на увазі зовсім інше, коли промовляв ці слова. Розгніваний король шведів хотів підкреслити, що це та людина, де обманюють, підсувають липу. А вийшла прекрасна назва селища.

Але це не єдина легенда, яка існує про Липову Долину. Одні пов’язують цю назву з липами, яких дійсно багато росте у Липовій Долині. Інші говорять, що ця назва пішла від річки Липівки, яка протікає через Липову Долину.Чи, можливо, було й так: спинилися одного разу збіглі козаки перепочити біля манливого прохолодного плеса Хоролу. Перепочили, та вже й далі не поїхали, зачаровані красою даної місцевості, родючим чорноземом, природним затишком.А може- від ока людського сховалися, ворога лютого? Різні легенди про те ходять. Але достеменно відомо одне: були ті люди горді, роду козацького, племені вольного і повели вони звідти початок козацьким родоводам: Хекалам, Молошним, Клецям, Бойкам, Семелітам, Тригубам, Чайкам…